Спокута за любов

Сльозами плавиться, неначе воском свічка, Моя душа, поламана до болю. Вона немов засуджена довічно За прагнення до "грішної любові". Немов чорниця, що несе спокуту, І ходить в темних обладунках. Розмріялась, злетіла в небо круто... Тепер мовчить і платить по рахунках. То й що, що все було намарно, Що біль, як кіл, стирчить у грудях... Вона була щаслива там у хмарах, На кратку мить повірив в чудо.
Автор: Мелок 12.06.19 10:07
3 2      0

Комментарии:

Чудо іноді збувається! Треба вірити!!!
12.06.19 10:15
Ура! Нашего полку прибыло.., даёшь украинские стихи..Дякую..
12.06.19 15:23

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.


Для того, чтобы опубликовать стихи, рассказы или другие произведения, воспользуйтесь специальной формой.