відлига

ніч обійми розгортає, вітер з березнем гомонить, з-за дірявої завіси виглядає кругла щічка - місяць з хвилі виринає - небо кіптява полонить, за поріг перечепившись, дзюркочить-хлюпоче річка. на пласку рівнину білу, тиждень як, відлига сіла, підняли чуби з прогалин тогорічні бляклі трави, швидко та безповоротньо покрив сніжний мряка з'їла, і весняний перший подих значно живить тьмяні барви. потяглися вгору язики чіпкі, прозорі й сиві, загортати стали крони в тюрбани важкі, вологі, загустів туман молочний у зеленій щітці-гриві - опустили сосни лапи до землі свої розлогі...
Автор: Ася1979 06.04.21 09:15
8   2  

Комментарии:

БеловаЛюда   06.04.21 10:19
Уже хочется теплой, настоящей весны! Вірш чудовий!!!
Ася1979   06.04.21 12:06
спасибо

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.


Для того, чтобы опубликовать стихи, воспользуйтесь специальной формой.