Маленька надія

По вулиці гордо крокує маленьке дівчатко: в пшеничне волосся вплелися смішні кіснички, тримає за руку маля найсильнішого татка, немає на світі сильнішої тата руки! Дівчатко прямує туди, де лялькИ на вітрині, а всі перехожі з захопленням дивляться вслід - її оченятка, неначе дві зірочки сині, вбирають захоплено цей, такий радісний, світ! Та ось зупинився цей погляд, зробивсь безпорадним: безхатька узріло малесеньке миле дівча - сидів у кущах він вчорнілий, як крук, під парадним, зневіра, образа і біль аж світились в очах. Дитина на батька звела переляканий погляд: "Чому це дідусь заховавсь у кущах від людей?" а батько знітився і йшов із дитиною поряд - не міг же сказати:"Його не чекають ніде...". Дівча зупинилось:"А може він, татку, голодний? Не треба попкорну і барбі не треба мені!" І вражений батько погладив голівоньку:"Згодний", в кущах заблищали надією очі сумні... Невже наші душі, що нині в глибоких руїнах, нарешті байдужість, як панцир, відкинуть убік? А може це йде вже нова, молода Україна, що Віру, Надію, Любов нам несе у собі?
Маленька надія
Автор: Любаша 29.10.16 12:32
7 4      0

Комментарии:

Любаша   29.10.16 12:39
Сподіваюсь, що хтось із вас розуміє українську мову і зрозуміє)))
DiaSynBit   29.10.16 13:31
Может быть действительно это Новая Украина. Хотелось бы, чтобы она действительно была такой, как описано, как и всегда была приветливой и отзывчивой - такой, какой я её знаю и помню. С уважением, Вадим.
ИринaМирная   30.10.16 21:05
Стихи ведь пишутся не "мовой" и не словом, Не ручкой, даже не рукой... Они рождаются из пота, слёз и крови, Текущими порой рекой... Надеюсь, я Вас не обидела ....
Любаша   30.10.16 22:29
Ну что Вы, Ирочка, мне очень приятно!

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.


Для того, чтобы опубликовать стихи, воспользуйтесь специальной формой.