Кум і півник У куми якогось дня Півень десь подівся. Хоча півень не свиня , Але кум сварився, Бабу їв чотири дня : - Куди ти дивилась? Півень любим був мені . Краще б ти згубилась! Дійсно , півень куму був Наче охорона : Кум утомлений заснув Після самогону… А кума збиратись стане До кума Івана … Півень враз кричить завжди : -Ку –ку-рик ! Куди? Куди? Кум прокинеться і встане , Дасть кумі … води , Щоб не йшла туди … Зразу все на місце стане. А без півня , що робити , Не пити , не жити … П,ятий , шостий день минув , А півня немає . Кум про півня не забув , Та вже не шукає Й жінку не чіпає. Ще більш випиває . За півнем страждає . Півня поминає . Перехилить медовуху … - Нехай земля буде пухом ,- Півнику бажає. Ось вже сьомий день пішов . Кум не просихає. У такий « штопор» зайшов, Що робить, не знає. Сам нагнав той самогон , Сам його кінчає. А це сниться куму сон , Що вже півень у раю В хорі ангельськім свою Арію співає. Кум за півника радіє, Але і у сні жаліє І сльозу пускає… Кума глянула – кум спить , Враз причепурилась , Надухмянилась у мить , Окропом підмилась . Ось вже і Іван стоїть У кущах під плотом , Кличе на роботу . Доки кум не чує, спить , Наче у колисці , Кума з хати , і летить Через двір бігом , бігом … Треба ж було , каблуком Спіткнулась на мисці , Що лежить до верху дном Прямо біля фіртки ! І взялася звідки ? І мисяра чимала ! Кума впала і згадала : « я ж кумі її займала . Це ж вже рік минуло . Це ж кума її вернула . Та ні слова не сказала , В подвір’я жбурнула . А я через неї ногу ледь не підвернула .» Воно все було б нічого, Та не так все сталось . Із під миски щось у пір,ях Піднялося , закачалось Як п,яне туди – сюди , Подивилось на куму , Потім на подвір’я , Й півнем закричало : - Ку-ку- рик ! Куди ? Куди? Кума з ляку від біди Іще раз упала . Кум прокинувсь , дав … води . Все на місце стало. Потім півника обняв , Півнику радіє. - Я ж тебе вже поховав , Але мав надію, Що тебе побачу , Як би те ж у рай попав . Радіє і плаче… Таке й не присниться : Це ж під мискою весь тиждень Просиділа птиця ! Та це ще не чудо . Чудо далі буде . Ось й кума після води Вже прийшла у себе . Вже і кума їй не треба Того , що в кущах сидить . Вона дивиться – лежить Поряд з мискою … яєчко ! Ось іще одно! До речі , Півень ніби не несеться . « Певно , це мені здається . Ніби вдарилась ногою , Але що-то з головою …» Схопилась за серце . І кум те ж побачив те , Рукою потрогав , Каже : - Слава богу ! Значить , це не білка , Бо п,ю з понеділка … Та що ти хотіла ? Як би тебе теж на тиждень Мискою накрили , Не поїли , не кормили , То , як би воскресла , Ти не тільки знеслась , А ще й народила б . Ой , казав кум , та не знав , Бо ще не помітно , Що кума вагітна , Сам би півнем закричав , Сам би зніс яєчко. А той , хто їй плід заклав , Із за плота поглядав І думав про втечу… А що було далі ? Далі – далі … Тралі – валі … Куму бог синочка дав . І кум синові радів , Наче півника , глядів , І на радостях вищав … І кума раділа … Отаке от діло !