Україна

Невже це сталося, невже, Невже ти, матінко моя, Піднялася з колін, і вже Тримаєшся на ногах. Моя ти ненько, Україно! О , скільки ти пережила ! О, скільки ж болю і страждання Через віки перенесла, А скільки ці прокляті вороги Тебе тримали на колінах. О, скільки доньок і синів У боротьбі ти загубила. Коли втрачала ти надію, Схиляла голову додолу, Надію не втрачав народ. Він душі був віддать готовий, Щоб ми жили і ти жила Надією свого народу, І цю надію пронесла, Не перевела свого роду. Через віки ти пронесла і тугу За рідні землі, за рідну мову, Бо ці прокляті вороги Відняли все, все що могли. Позбавивши і слова, і вневолю Загнали тебе і твій народ. А ти стояла на колінах, І там кругом лилася кров. Це кров була твого народу, Який віддав тобі любов, Вмирав за тебе, за свободу. А скільки матерів Не дочекалися своїх синів. Які боролися за волю й щастя, Бо знали, що таке любов. Любов до тебе, рідна мати. І ти жива, і ти щаслива, Що породила цей народ, Що ти його таки навчила Достойним бути всіх чеснот. За те, щоб ми завжди сміливо Тебе назвали Батьківщина!
Автор: Irkin 03.12.17 22:00
1 1      0

Комментировать могут только зарегистрированные пользователи.


Для того, чтобы опубликовать стихи, рассказы или другие произведения, воспользуйтесь специальной формой.