Sankin - публикации

Годы нас не скрасили, Воспитав невротиков. Тело жаждет праздника И коктейля с зонтиком. Манифест усталости На рассвете юности - Результат от слабости И бесцельной дурости. За воспомина́ньями Недоверье про́лито, Наполняя гра́блями Аттестаты опыта. Средь остатков совести, Где души расщелина, В тихой невесомости Пустота рассте́лена. Тускло светит аура, Ярко-мрачноватая, То в оттенках траура, То под сладкой ватою. То растет динамика, То её регре́ссия. Тело жаждет…
Читать полностью
14.06.20 21:53
10   1  
Тривога присіює решетом, Під дію якого забравшися Добу часом важко завершити Овечками нарахувавшися. В душі піщаними доріжками Черниці, горгони чи бестії Підкорюють шлях перебіжками Від манії і до депресії. Від спогадів законсервованих Ідеям зрости не вдавалося. В безґрунтних рядках, розташованих В порядній гармонії хаосу. Сліпим оптимізмом затулює Надія, що часто обманює. І спокій буденний замулює Депресії хвиля чи манії. За стінами із безморальності Ховаю хоч щось, бо…
Читать полностью
06.06.20 14:22
4   0  
Мамо, мамо, пробач. Малослівний я часто Сам ковтав біль невдач, Щоб твій спокій не красти. Відпочинь. З дня-у-день Не підхоплюйсь бентежно. Про здоров'я лишень Ти подбай - не безмежне. Лиш з твоїх вуст святі Всі слова, наймудріші. Найдорожча в житті Ця любов найчистіша. Ця любов не згора, Вона піснею лине. Ти троянда, котра Без шипів, лиш єдина.
Читать полностью
04.06.20 12:25
4   0  
Все между нами, будто, несерьезно. И кажется порой, что я схожу с ума. А в одиночестве так сыро, тошно - Наверняка ты знаешь это и сама. Мы долго шли касаясь только взглядом На длинном и извилистом пути. Теперь сердца и руки наши рядом - Нам так теплее и спокойнее идти. С тобой светло, уютно где угодно. Вдали - сердцебиение равно нулю. Я понял, что люблю необоротно. Так искренне, без памяти люблю.
Читать полностью
04.06.20 07:59
9   0  
Опустилась із повік, Як ропа, мікстура болю. Тихий шепіт був як крик - Ти здавалася такою. Ти, здавалось, мовчки все Перетравлюєш ночами - Це неспокій в світ несе За прикритими очами. Не змикаєш їх вночі, Не позбувшися вологи. Це нічні жахіття чи Ще не спиться від тривоги, Бо приречено біжиш, Чи чогось чекаєш досі? Сподіваюсь, добре спиш, І це все мені здалося.
Читать полностью
03.06.20 08:28
4   0  
Необдумано не відрікайся, Нашвидку прочитавши події. Надважлива відкрита очам вся, Що гірчи́ть, солоди́ть, солоніє - Тільки правда, важлива в деталях. Треба час стати висновку стиглим. Повна суть на життєвих скрижа́лях Не зчитається поглядом біглим. Параноя - ще та поетеса, Підкладає зіпсовані збі́рки. Недочитана книга - без сенсу. Необдумана фраза - поми́лка.
Читать полностью
03.06.20 07:06
5   1  
Столько лет Посейдон не чистеет, Помутнели глаза океанов, Что со временем плещут грустнее, Поливаясь токсинами с кранов. Кем-то создано было как выход, Отдавая ненужное рекам, Но в стремительном поиске выгод Егоизм овладел человеком. Человек - приговор для природы, Обедняет ее постепенно, Променяв чью-то жизнь на заводы. И во истину жизнь та бесценна. Человек! Ты облагоразумся. Пробегая над той красотою Ты пред ней уклонись и разуйся, Трепещи над земной чистотою. Весь твой мозг…
Читать полностью
30.05.20 09:24
6   2  
Зажадала моєї крові. Протягнула униз по сходах . За твоєю спиною, хто він? Хто відтворює третій подих? Хто заточує тобі руки Проголодно майструє пастку. Не помічений, тільки стуки, Мов прозору накинув маску. Я присутність твою холодну Хриплим голосом чую чітко. Твою ціль я не бачу жодну. І несешся не ясно звідки. Ти якесь зрозуміле мало Відображення не почуте. Із роками забуте стало Не прочитане, не відчуте.
Читать полностью
30.05.20 05:35
4   1  
Кожен має по-сво́єму далі Розтлумачити на́риси долі. Почуття відійдуть нетривалі, Розвантаживши пам'ять поволі. Біля тебе знайдеться немало Тих, хто грітиме душу жада́нно. Лиш одна жінка вибір не мала, Що зійшла з-попід серця Адама. Я ж надалі порину в обійми Екзистенції, давши їй волю. Не дамо моїм демонам бій ми - Я торкнутись цього не дозволю. Не виснажуй себе емоційно, Почуття не розпалюй буремні. Витрачати життя недоцільно, Щоб зігріти надії даремні.
Читать полностью
25.04.20 04:47
4   0  
У твої́х оча́х цвіту́ть воло́шки. Від них найгірший спогад зотліва́в. Не лиши́лося журби нітро́шки, Бо в ї́х полоні спокій існував. Ти малюєш: тьмя́ним не лиши́ла І за́кутку на полотні́ думо́к. Ніби враз відраду з ґрат звільнила, Полегко відчиняючи замо́к. Як тобі́ вдало́ся барв додати Емоціям, що лавою течуть? Незрівня́нні очі гріють, свято Вони небесним кольором цвітуть.
Читать полностью
15.04.20 18:58
5   0