Вже тиждень, як була Покрова…
Йде дощ… Топчу я листя мокре, кольорове…
Мій погляд різнобарв’я притяга і мане…
Кохання ще раніш цвіло… та то, була – омана!
Омана, як змія, отруйна і гнучка,
Блискуча, ніби в дощ та гілка без сучка,
Що наштовхнулась я… ГілкИ мене долають,
Та сльози із дощем мені все застилають…
Омана така спритна у своїй неправді!
Ошукані їй вірять… НевимОвно раді…
«Солодким» нагодує… Так слушно всі дає поради…
Таке, ніби душевне, бальзам, а не розрада!
Ногам дає…
Читать полностью
Об осени
Последние листья стыдливо
Прикрыли, дерев, наготу…
Одни только гроздья рябины
Ждут зимний наряд на «посту»
Догнать все стремятся друг друга
Ряды пирамид тополей…
Но, голых ветвей их «потуги»,
В метлу лишь годятся теперь!
И водною гладью дрожащей
Последний кленовый листок
Проплыл, и «Прощай» уходящей
Осенней он «песне» «изрек»…
Холмы листьев жухлых и прелых
Все ждут «угодить» ноябрю…
Порывы ветров оголтелых….
Их, злость, с раздраженьем терплю…
Сейчас межсезонье. Невнятно,
То, с тучи…
Читать полностью
Читать полностью
Автор:
Джема
27.09.19 22:40
10
7
1
0