О верности

Проклала до сонця Круту я стежину, Це тут, без віконця, Моя «половина» Лиш камінь – граніт Ти на згадку лишив, Мені. Сам в «політ», В вічність, сам, відлетів… Тримається небо На камені тім, Порядок, як треба, На схилі крутім… До сонця тут близько, І тут, невеличка, Тим боком, де низько, Прилипла капличка Трава – повзунець Заплела все тут пишно: «Хороший мій, рідний, Тобі тут затишно?» Тут вічність… безодня… І лише дві дати, Що в Волі Господній Усі маєм мати. Уламок…
Читать полностью
Автор: Джема 24.10.18 21:40
7   2