О боли

Чом, доя мене ти, ранок, не добрий, І не тішиш, чому, як колись? Потвора – ніч не відпускала тебе довго, Чому за мене, болі, знов взялись? Хай би, лишЕ страждала я фізично, Душевний біль ще більше затиска… Знов самотність крізь біль гризе звично, У біді, де, матусі рука?! Мене кинули напризволяще Поєдинок життя вигравать. Я втомилась так, Боже! Не краще У покої пітьми спочивать? Де людське милосердя? Невдячна дитино, Не чіпають сумління душі? Я живу ще. Живу ще до…
Читать полностью
Автор: Джема 12.04.19 21:04
7   2